ДОРОЖНЯ КАРТА

Економічний напрямок

2021 рр.

ПОДАТКОВА ТА БЮДЖЕТНА РЕФОРМА

Громадські організації, які входять до експертної групи:

• Інститут соціально-економічної трансформації

• Асоціація податкових консультантів

• Інститут податкових реформ

• Аналітичний центр CASE-Ukraine

• Центр розвитку цифрової економіки

• Палата податкових консультатнтів

• Інститут громадянських свобод

 

 

Проблеми, які має вирішити реформа

     

Завдяки прогресу у реформуванні податкової сфери згідно рейтингу перешкод для ведення бізнесу - адміністрування податків займає перше місце і вперше з початку спостережень поступилося місцем ставкам оподаткування (за даними опитувань підприємств). За останні роки номінальне податкове навантаження було істотно скорочено за рахунок зниження ставки ЄСВ до 22%, скасовано необхідність утримання ЄСВ з фізичної особи та з ФОП “сумісників”; було запроваджено прозорі та захищені від зловживань механізми адміністрування ПДВ й електронний кабінет платника податків; скасовано контроль зв'язку з господарською діяльністю в адмініструванні податку на прибуток підприємств; упорядковано надання податкових роз’яснень та користування ними; нещодавно – значно спрощено користування касовими фіскальними реєстраторами і запроваджено програмні РРО третього покоління; створено механізм сплати податків та зборів на один рахунок, запроваджено механізм реалізації FATCA, запроваджено режим спільного транзиту та низку інших позитивних новацій. Також було створено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Порівняно з 2013–2015 рр. - у 2019 році було дещо скорочено економічний розмір уряду – відсоток перерозподілу ВВП через публічні фінанси, проте у 2020 році внаслідок кризи відсоток знов перевищив 40% від ВВП. 

 

Проте, проблеми податкової системи все ще залишаються найвагомішими серед перешкод для ведення бізнесу. Розпочато глибокі інституційні реформи податкової та митної служби розпочаті, але спрогнозувати результати поки що вкрай важко. Навіть податкова поліція продовжує своє фактичне існування, хоча і в невизначеному статусі. Не завершені реформи митної та фіскальної служб не дозволяють скоротити обсяги зловживань – контрабанди, порушення митних правил та великомасштабної податкової оптимізації із застосуванням офшорів, які залишаються найбільшими «дірами» в податковій системі після ліквідації більшості «податкових ям», що дозволяли масово ухилятися від ПДВ. Позитивні результати спостерігаються тільки із мінімізацією схем по ухиленню від сплати ПДВ, у 2020 році робота ДПС була ефективною по подоланню цих схем. Щодо офшорних схем - у 2020 році було прийнято низку деофшоризаційних норм, якими зокрема впроваджено: оподаткування контрольованих іноземних компаній; запобігання уникненню статусу постійного представництва та оподаткування постійних представництв; правило запобігання зловживанню чинними угодами про уникнення подвійного оподаткування; удосконалення норм стосовно документації з трансфертного ціноутворення; оподаткування «конструктивних дивідендів»; удосконалення правила «тонкої капіталізації» тощо - що має привести до мінімізації цих видів схем у наступні роки. 

Одним з ключових недоліків податкової системи України все ще залишається застаріла модель оподаткування прибутку підприємств, яка є дискреційною та створює значні корупційні ризики. Важливим є реформування цього податку - найкращим варіантом є заміна його іноваційним податком на виведений капітал, який суттєво спрощує адміністрування та стимулює інвестиції. Все ще надмірно високим залишається оподаткування праці, і це сприяє тінізації ринку праці. 

Збільшення надходжень внаслідок вдалого реформування ПДВ не було використано для зменшення інших податків, натомість загальнодержавні видатки суттєво не зменшуються вже кілька років, знаходячись в межах 40% від ВВП, що є зависоким для нашої країни.

На часі – продовження та подальше поглиблення податкової реформи. Необхідно завершити розпочаті реформи податкової та митної служб, остаточно ліквідувати податкову міліцію та інші органи по боротьбі із економічними злочинами й утворити замість них нову, винятково аналітичну структуру з розслідування великомасштабних економічних злочинів, яка мала б замінити також відповідні підрозділи інших відомств. 

Економічне зростання, надходження від приватизації та детінізації економіки, а також усі можливості для скорочення бюджетних та квазібюджетних витрат (зокрема, але не тільки, ефект ProZorro, верифікація соціальних та пенсійних виплат, оптимізація витрат на інші цілі тощо) потрібно використати для поступового скорочення загальнодержавних видатків, що дозволить надалі знизити податкове навантаження на заробітну плату та запровадити інноваційну модель податку на виведений капітал замість податку на прибуток підприємств. 

Податки на землю та інше нерухоме майно потребують удосконалення та впорядкування, що дозволить підвищити надходження від них та використати їх для подальшого підвищення спроможності місцевих бюджетів, що, своєю чергою, дозволить скоротити податки на доходи фізичних осіб (домогосподарств) – одні з найбільш шкідливих для економічного зростання, за даними ОЕСР, через  відповідні зміни до розмірів субвенцій з центрального бюджету.

 

 

ЦІЛЬ 1. Проста, прозора та передбачувана податкова система, що вимагає мінімальних затрат часу для розрахунку та сплати податків

  1. Перейти до оподаткування розподіленого прибутку (податок на виведений капітал) з компенсацією втрат бюджету за рахунок зниження неефективних видатків бюджету та боротьби з крупномасштабними схемами ухилення від сплати податків та мінімізації, насамперед через офшори та порушення митних правил, а також розкраданням ПДВ. 
  2. Зменшувати податкове навантаження на фонд оплати праці, в тому числі за рахунок скасування військового збору та єдиного внеску та включення їх до ПДФО з компенсацією втрат бюджету за рахунок зниження неефективних видатків бюджету, що створить умови для виходу бізнесу з тіні.
  3. Удосконалити систему оподаткування землі та нерухомого майна, на основі кадастрової вартості з урахуванням об’єктивних ринкових даних - з метою зменшення дискреційності, зробивши його більш справедливим. Зараховувати податки на землю та нерухоме майно до ПДФО, ПнПП, ЄП. Вирівнювати умови ведення бізнесу для «тіньового» та легального ринку оренди землі, зокрема шляхом вирівнювання податкового навантаження.
  4. Переглянути перелік податкових пільг у напрямку їх зменшення. 
  5. Удосконалити оподаткування малого бізнесу та спрощену систему оподаткування з метою мінімізації зловживань, зокрема: виокремити податок на землю з ЄП 1,2,3 груп; скасувати обов’язок використовувати РРО для усіх ФОП 2 та 3 групи, окрім чітко окресленого кола платників з підвищеним ризиком перевищення лімітів, яке має визначатися виключно на основі економічної доцільності.
  6. Перенести адміністрування (створення та внесення змін до програмних продуктів) податкових та митних баз даних до незалежної структури або Мінфіну.
  7. Привести оподаткування грошових надходжень від продажу особистого майна у відповідність до економічної логіки - оподаткування отриманого чистого доходу (якщо він є), на противагу сплати податку від суми продажу.
  8. Виключити з переліку підакцизних товарів автотранспортні засоби.
  9. Трансформація дивідендної політики держави в частині перегляду взаємовідносин власника (держави) та державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.
  10. Врегулювати оподаткування електронних послуг нерезидентів, у частині ПДВ.
  11. Розробити та запровадити механізми податкового стимулювання громадян для підтримки  інституцій, які виражають та захищають інтереси суспільства (відсоткова філантропія, податкова субсидія). Зокрема запровадити відсотковий механізм для надання можливості громадянам спрямувати частину сплаченого ПДФО на підтримку інститутів громадянського суспільства, що мають статус неприбуткових.
  12. Реформувати систему оподаткування енергетичних акцизів.
  13. Спростити правила ТЦО щодо операцій між контрольованими іноземними компаніями.
  14. Скасувати вимогу отримання фізичними особами нерезидентами облікової картки фізичної особи – платника податків для отримання виплат від резидентів, замінивши на інший оптимальний спосіб ідентифікації.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

 

ЦІЛЬ 2. Знижено рівень перерозподілу ВВП через публічні фінанси до 35% для забезпечення швидкого економічного зростання.

  1. Впровадити фіскальну політику, яка була б спрямована на зниження частки загальнодержавних видатків до 35% від ВВП, а також фіскальні правила, які б обмежували частку перерозподілу ВВП через бюджети. 
  2. Переглянути статті бюджетних видатків для оптимізації структури, збільшення ефективності та зменшення розміру видатків бюджету 2022 рр.
  3. Забезпечити ефективну верифікацію отримувачів соціальних виплат та пільг і пенсійних виплат, що дозволить виявити «мертві душі» та призведе до економії держбюджету. 
  4. Реформувати систему соціального страхування з метою зменшення перерозподілу через публічні фінанси, зокрема скасувати загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, замінити на обов'язкове приватне страхування.
  5. Встановити KPI для бюджетних програм, оприлюднювати кошториси усіх бюджетних установ. Визначення ефективності витрачання коштів на державні програми.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики.

 

ЦІЛЬ 3. Інституційна реформа контролюючих органів, покращено адміністрування.

01.  Продовжити реформування ДПС та ДМС у частині набору співробітників на відкритих конкурсах, гарантувавши їм гідні зарплати та забезпечивши автоматизацію процесів.

  1. Ліквідувати податкову міліцію та позбавити інші правоохоронні органи (МВС, СБУ тощо) функції розслідування економічних злочинів і створити єдиний аналітичний орган з розслідувань вказаних злочинів у системі органів виконавчої влади із обмеженням старим співробітникам правоохоронних органів працювати в новому органі.
  2. Забезпечити ширше відкриття деперсоніфікованої інформації з митних баз, у частині торговельного опису, торговельної марки та виробника товарів.
  3. Сформувати ефективні KPI для ДПС та ДМС та постійно моніторити їх виконання  для більш обґрунтованої оцінки діяльності служб.
  4. Забезпечити повноцінний обмін інформацією з іншими країнами, створити дієвий механізм автоматизованого зіставлення відповідних документів та митної вартості товарів, яка в них зазначена
  5. Вдосконалити модель електронних ТТН, забезпечення електронного документообігу для всіх суб’єктів господарювання, запровадження е-накладних у якості первинних документів.
  6. Осучаснити та спростити законодавство про реєстрацію розрахункових операцій.
  7. Спростити адміністрування акцизних податків у розрізі реалізації пального.
  8. Переглянути систему штрафних санкцій за незначні порушення та привести їх до оптимального рівня, зокрема знизити до оптимального рівня штрафи порушення норм ринкового нагляду
  9. Переглянути систему ринкового нагляду, зосередити контроль виключно на товарах, шкідливість яких доведена в рамках лабораторних досліджень
  10. Впорядкувати питання із ліцензування діяльності з пальним, відмінити нарахування штрафних санкцій за помилки, допущені суб'єктами господарювання при оформленні ліцензії на зберігання пального, яке використовується для власних потреб та за помилки у реквізитах, допущені при сплаті платежів за відповідні ліцензії.
  11. Скасувати заборону ввезення на митну територію України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів, дозволивши маркування цих товарів на акцизних складах в Україні.
  12. Забезпечити деперсоніфіковану публікацію рішень ДПС України за результатами розгляду скарг платників податків в процедурі адміністративного оскарження. 

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

 

 

РЕФОРМА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ ТА ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

Громадські організації, які входять до експертної групи:

• Центр економічних досліджень та прогнозування ФінПульс

• Інститут соціально-економічної трансформації

• Фінансовий клуб

• Інститут громадянських свобод

• Аналітичний центр CASE-Ukraine

 

Проблеми, які має вирішити реформа

 

Реформування фінансового сектору та пенсійної системи останніми роками було ускладнено низкою чинників. З одного боку, у Парламенті є значні групи впливу, які мають власні інтереси та не зацікавлені в існуванні прозорої і стабільної банківської системи, вільному русі капіталу, прозорому страховому ринку та сучасній пенсійній системі. З іншого боку, є низка прогресивно налаштованих стейкхолдерів, зокрема Національний банк України, Міністерство фінансів України, міжнародні організації, зацікавлених у реформуванні сектору. Через це реформи відбуваються досить повільно та складно.

У реформуванні пенсійної системи було зроблено перші кроки: Верховна Рада України ухвалила урядовий проект пенсійної реформи з урахуванням пропозицій аналітичних центрів. Це сприяло вдосконаленню солідарної системи пенсійного страхування, звільнило її від низки невластивих видатків, забезпечило диференціацію розмірів пенсій залежно від набутого страхового стажу та отриманого заробітку, дозволило запровадити єдині підходи до обчислення пенсій та розпочати процес переходу до кількарівневої пенсійної системи. Але подальше реформування та перехід до трирівневої системи потребує консенсусу представників влади, бізнесу, громадянського суспільства, якого на цей час не досягнуто. Пильної уваги експертів з пенсійного законодавства потребує процес впровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи і системи професійних пенсійних програм для окремих категорій працівників.

У реформуванні банківського сектору за останні роки було досягнуто суттєвих успіхів: забезпечено інституційну спроможність та незалежність НБУ, стабільну ситуацію на валютному ринку завдяки політиці гнучкого курсу, виведено з ринку значну кількість неплатоспроможних та «схемних» банків, через які, у тому числі, відбувалося «відмивання» коштів, кредитування пов’язаних осіб та промислових груп, активне залучення депозитів населення з метою виведення їх в офшори на користь власників банку, забезпечено розкриття даних про власників банків та рефінансування банків, удосконалено механізм гарантування вкладів фізичних осіб тощо. Нарешті Верховна Рада ухвалила закони про захист прав кредиторів та про банкрутство фізичних осіб, що значно покращить інвестиційний клімат у країні.

Водночас залишається низка проблем, які необхідно врегулювати, зокрема терміново знизити частку держбанків у банківському секторі, врегулювати питання покращення захисту прав кредиторів та споживачів фінансових послуг, спростити процедури об‘єднання та злиття банків, спростити доступ бінесу та громадян до кредитів шляхом використання всього спектру фінансових інструментів тощо.

 

ЦІЛЬ 1. Стабільна та прозора банківська система, яка виконує основні

функції: збереження, накопичення, забезпечення розрахунків в економіці,

фінансове посередництво

1. Підвищити ефективність реалізації активів банків-банкрутів та проблемних активів інших банків, що зробить банківську систему більш стабільною.

2. Посилити захист прав споживачів фінансових послуг, підвищивши відповідальність аудиторів, впровадити оприлюднення НБУ результатів стрес-тестів, підвищити суму гарантування вкладів до 1 млн грн та скасувати повне гарантування вкладів держбанків з 1 січня 2020 року.

3. Врегулювати питання проблемної заборгованості.

4. Стимулювати та контролювати процес спрощення процедур об‘єднання та злиття банків, реєстрації збільшення капіталу, вихід на український ринок.

5. Створити умови для відновлення кредитування та швидкого виведення банків з ринку, впровадити механізм сек'юритизації активів як для банків, так і для клієнтів.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

ЦІЛЬ 2. Лібералізація руху капіталу

1. Забезпечити вільну конвертацію безготівкової гривні, зокрема фінансовий контроль тільки за джерелом коштів та ліквідацію будь-яких зборів для безготівкових операцій.

2. Ліквідувати контроль НБУ за здійсненням операцій з придбання товарів та послуг за кордоном, у першу чергу з країнами OECD.

3. Забезпечити для фізичних осіб можливість будь-яких валютних транзакцій між власними рахунками в межах України.

4. Забезпечити можливості використання іноземної валюти в страховій діяльності та у вексельних розрахунках.

5. Лібералізувати валютні транзакції між торговцями, їхніми клієнтами-резидентами та фондовими біржами.

6. Зняти обмеження на участь нерезидентів у біржових операціях з іноземними цінними паперами, забезпечити можливості участі в біржових операціях іноземним інвестиційним компаніям.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

ЦІЛЬ 3. Прозорий класичний європейський страховий ринок

1. Створити прозорий ринок страхових послуг шляхом ухвалення нового Закону «Про страхування».

2. Запровадити ефективне державне регулювання ринків фінансових послуг.

3. Створити європейську систему захисту прав споживачів, запровадивши систему забезпечення платоспроможності страховиків, включаючи забезпечення прозорості структури власності страховиків, розкриття/оприлюднення інформації в розрізі страхових компаній («брутто-показники»), приведення фінансової та регуляторної звітності до мінімальних європейських вимог, створення механізму виведення з ринку, а також створення системи гарантування у сфері страхування життя.

Рішення приймає: Верховна Рада України.

 

ЦІЛЬ 4. Модернізована багаторівнева пенсійна система

1. Підготувати і реалізувати заходи із збалансування першого рівня пенсійного забезпечення (солідарна система – Пенсійний фонд України).

1.1. Опрацювати шляхи реформування основних засад функціонування Пенсійного фонду України (Концепція, проект закону).

1.2. Перевести систему бухгалтерського обліку ПФУ на міжнародні стандарти фінансової звітності, впровадити обов’язковий щорічний незалежний зовнішній аудит.

1.3. Верифікувати всіх пенсіонерів.

1.4. Визначити доцільність провадження формули прямої залежності розміру нарахованих пенсій від реальних розмірів сплачених внесків.

1.5. Опрацювати питання доцільності підвищення пенсійного віку: обґрунтування віку виходу на пенсію, тривалість запуску, розрахунку економічного ефекту. Опрацювати механізм трансформації.

1.6. Опрацювати можливість запровадження нової моделі солідарної системи (зокрема, моделі з єдиною мінімальною пенсією для всіх, а всі спеціальні окремі доплати, наприклад для держслужбовців, не з бюджету солідарної системи, а з окремих джерел фінансування).

1.7. Опрацювати питання вдосконалення і недоцільності скасування механізму відшкодування ПФУ виплачених пільгових пенсій від роботодавців за своїх працівників (за частково зароблені в минулі періоди права) у трансформаційний період переходу до професійної пенсійної програми для всіх працівників шкідливих професій (списки №1, 2).

1.8. Переглянути списки шкідливих професій.

2. Запровадити другий рівень пенсійного забезпечення – загальнообов’язкову накопичувальну систему пенсійного страхування за низки умов:

а) непідвищення навантаження на фонд оплати праці;

б) запровадження належного державного регулювання ринку фінансових послуг;

в) запровадження інституту фінансового омбудсмена.

3. Стимулювати розвиток третього рівня пенсійного забезпечення – добровільної накопичувальної системи пенсійного страхування. Активізувати накопичення фізособами на пенсію шляхом запровадження відповідних змін у законодавстві (Податковому кодексі України) та створення стимулів для юридичних і фізичних осіб.

4. Розвивати недержавне пенсійне забезпечення. Імплементувати Директиву ЄС №41 у законодавство про недержавні пенсійні фонди (вимоги до корпоративного управління, оприлюднення інформації, інституціональної спроможності регулятора тощо).

5. Узгодити основні засади функціонування і процес запровадження професійної пенсійної програми для окремих категорій працівників, які того потребують (наприклад, у зв’язку з підвищеною зношеністю організму працівникам шкідливих професій (так звані списки №1, 2); тим, кому раніше держава гарантувала дострокову пенсію за вислугою років у зв’язку із специфікою умов праці; держслужбовцям у зв’язку з підвищенням престижності професій тощо). Необхідно визначити оптимальний достроковий пенсійний вік у професійній системі або опрацювати можливість вибору віку виходу на пенсію самим отримувачем. Накопичувальна професійна система запроваджується після початку успішного функціонування другого рівня на базі новостворених інституційних елементів загальнообов’язкової накопичувальної системи.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

 

ЦІЛЬ 5. Ринок капіталу, корисний для людей, компаній та економіки

1. Доопрацювати законодавство про похідні фінансові інструменти (деривативи).

2. Запровадити індивідуальні пенсійні та інвестиційні рахунки.

3. Розробити програму інтеграції українського ринку капіталу із світовими розвинутими ринками.

4. Запровадити ринок комерційних цінних парерів

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

РЕФОРМА ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ

Громадські організації, які входять до експертної групи:

● Асоціація «Енергоефективні міста України»

● Асоціація з енергоефективності та енергозбереження

● Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку

 

Проблеми, які має вирішити реформа

Основним документом, що визначає стратегічні цілі в енергетиці, є Енергетична стратегія України до 2035 року. Основоположними діями, котрі визначать успіх цієї стратегії, мають стати, зокрема ті, які вирішать наступні проблеми.

 

Залежність від імпорту енергоресурсів. Сьогодні з огляду на дефіцит первинних енергоресурсів Україна залежна від їх імпорту. У 2018 році продовжується постачання природного газу з ЄС (понад 40% від загального обсягу внутрішнього споживання) для роботи ТКЕ та забезпечення потреб населення й інших споживачів. Імпорт вугілля відбувається переважно з РФ (60% усього імпорту) для роботи ТЕС і ТЕЦ у складі енергогенеруючих компаній. Залишається абсолютна залежність від імпорту ядерного палива, хоча досягнуто конкуренції між двома постачальниками, що позитивно вплинуло на стабільність постачання палива для атомної генерації, яка становить понад 50% в усьому енергоміксі на ринку електроенергії.

 

Висока монополізація енергетичних ринків. Незважаючи на поступове реформування ринків природного газу та електроенергії й ухвалення відповідних законів згідно з вимогами Третього енергетичного пакета ЄС, в Україні досі зберігається монополія приватних фінансово-промислових груп, зокрема через вертикально інтегровані структури енергетичних холдингів, яким одночасно підконтрольні компанії в різних секторах ПЕК. Газорозподільні компанії (облгази), які користуються державними мережами на правах господарського відання, та майже всі

електророзподільні компанії (обленерго) перебувають у приватній власності. Відсутність альтернатив обласним компаніям для побутових споживачів практично обмежує право вибору постачальника електроенергії та природного газу. На ринках склалися умови (перехідний період, або «недореформа»), які не стимулюють учасників до конкуренції. У сфері теплопостачання також зберігається монополія місцевих теплокомунальних підприємств, які не зацікавлені надавати доступ до мереж, що перебувають у їх користуванні/власності, іншим постачальникам. При цьому централізовані теплові мережі зношені до 80%.

 

Слабка координація ключових відомств. Долученими до формування та реалізації політики у сферах енергетики та комунальних послуг є одночасно декілька ЦОВВ. За відсутності надвідомчої пріоритизації політики у цих сферах, а також належної координації планування і дій різних ЦОВВ, рішення, які розробляються й ухвалюються, доволі часто суперечать одне одному та врешті-решт не дозволяють досягнути результатів для ефективного функціонування та розвитку енергетики. Водночас досвід ЄС показує необхідність узгодження кліматичної та енергетичної політики.

 

Низький рівень реалізації політики енергоефективності. Державна політика у сфері енергоефективності відіграє ключову роль у вирішенні питань енергетичної залежності країни, сталого розвитку економіки та забезпечення комфортного життя громадян. Енергоємність ВВП України втричі вища за показник по Євросоюзу, при цьому найбільший потенціал енергозбереження – у будівлях та промисловому секторі – залишається нерозкритим. Енергетичною стратегією України до 2035 року, Національним планом дій з енергоефективності до 2020 року та іншими документами заплановано підвищення рівня енергоефективності в усіх секторах економіки. У 2016–2017 рр. відбувся великий прогрес на законодавчому рівні: були ухвалені закони «Про комерційний облік комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність будівель», «Про Фонд енергоефективності», «Про житлово-комунальні послуги», які мали б допомогти покращити ситуацію. Водночас станом на серпень 2018 року жоден з перелічених законів фактично не запрацював, і реформа сектору залишається лише на папері.

 

Низька поінформованість населення і органів місцевого самоврядування щодо впровадження нових законодавчих та регуляторних актів. Успішне виконання енергетичної реформи залежить також від рівня розуміння Стратегія реформування енергетичного сектору в Україні має бути спрямована на впровадження таких загальних принципів і цілей:

- Забезпечення споживачів доступними енергетичними ресурсами і комунальними послугами з дотриманням принципів енергоефективності та мінімізації шкідливого впливу на довкілля.

- Впровадження конкурентних енергетичних ринків з відкритим доступом та подальшою інтеграцією до загальноєвропейських ринків.

- Прозоре функціонування енергетики, включаючи видобувні та інші галузі.

- Формування цін на енергетичних ринках балансом попиту та пропозиції з відходом від бюджетного дотування та інших механізмів субсидування (у тому числі іншими учасниками ринку).

- Узгодженість політик ЦОВВ між собою із стратегічними документами галузі, зокрема щодо зміни клімату та енергетики.

- Збільшення обсягів видобутку та виробництва власних енергоресурсів з дотриманням пріоритетності розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) задля посилення енергетичної незалежності країни. Названі загальні принципи і цілі досягаються через виконання цілей і завдань у кожному секторі енергетики.

 

ЦІЛЬ 1. Газова сфера. Основні завдання.

1. Забезпечити повноцінну роботу ринку природного газу відповідно до Закону «Про ринок природного газу» шляхом:

2. впровадити ринок добового балансування в газотранспортній системі України;

3. реструктуризувати НАК «Нафтогаз» з метою виконання вимог анбандлінгу та, відповідно, розділити діяльність з транспортування та зберігання природного газу.

4. Забезпечити доступність та відкритість інформації про стан ринку природного газу для споживачів та учасників ринку.

5. Впровадити заходи з посилення конкуренції та спрощення доступу у сфері газовидобутку з метою збільшення обсягів газу власного видобутку для потреб внутрішнього ринку.

6. Забезпечити повний облік природного газу і виставлення рахунків на основі даних споживання, максимально наближеного до споживача.

7. Скоротити обсяги втрат природного газу в розподільних мережах.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 2. Електроенергетика. Основні завдання.

1. Завершити реформування ринку електроенергії відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії» шляхом:

2. впровадити всі сегменти ринку: ринку двосторонніх договорів, ринку на добу наперед, внутрішьодобового ринку та ринку допоміжних послуг;

3. провести корпоратизацію НЕК «Укренерго», сертифікації оператора системи передачі (ОСП), анбандлінгу через передачу активів НАЕК «Енергоатом» та Укргідроенерго від Міненерговугілля до інших ЦОВВ;

4. набути ОСП членства в Європейській мережі операторів системи передачі ENSO-E.

5. Поставити на порядок денний питання відкриття внутрішнього ринку для імпорту електроенергії, зокрема, за рахунок будівництва вставок постійного струму

6. Забезпечити збалансований розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема:

7. розробити та ухвалити національний план дій, який передбачає розвиток ВДЕ на період до 2030 року, з переглядом цілей у 2023 році, враховуючи аспекти зміни клімату відповідно до практики країн ЄС;

8. ухвалити механізм стимулювання (система аукціонів) впровадження об’єктів ВДЕ з метою довгострокового розвитку для збільшення частки ВДЕ;

9. законодавчо стимулювати розвиток розосереджених об’єктів генерації малої потужності на місцевому рівні через підтримку  енергокооперативів, розробку та впровадження цільових фінансових програм.

10. Стимулювати енергогенеруючі підприємства до зменшення забруднення довкілля шляхом перегляду ставки вуглецевого податку (податок на викиди вуглекислого газу) з наближенням до європейських ставок.

11. Визначити стратегію майбутнього розвитку атомної енергетики в Україні.

12. Впровадити заходи зі стимулювання модернізації електричних мереж, дотримуючись принципу балансування інтересів споживача та надавача послуг.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України,

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Мінрегіонбуд України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 3. Теплова енергетика. Основні завдання.

1. Створити передумови для впровадження конкурентного ринку теплової енергії:

2. забезпечити 100% облік теплової енергії на всьому ланцюжку від генерації до споживання;

3. впровадити систему регулювання обсягів споживання теплової енергії на рівні будинків;

4. визначити критерії для систем теплопостачання з розмежування діяльності з виробництва і транспортування теплової енергії, враховуючи інтереси споживачів (ціна) та скорочення обсягу первинної енергії в таких системах (енергоефективність, екологія);

5. відкрити доступ нових учасників ринку до мереж теплопостачання.

6. Встановити мінімальний період перегляду ціни на основний вид палива (природний газ) для теплогенеруючих підприємств з метою забезпечення прогнозованості тарифної політики ТКЕ.

7. Запровадити механізм ціноутворення на теплову енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, через редукціони.

8. Забезпечити відкритий доступ до детальної структури та обґрунтування статей витрат тарифів на теплопостачальників усіх рівнів.

9. Створити умови для стимулювання утилізації скидного тепла підприємств та розвитку об’єктів комбінованого виробництва (когенерації) теплової та електричної енергії, що використовують ВДЕ.

10. Стимулювати довгострокове планування схем теплопостачання населених пунктів.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Мінрегіонбуд України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 4. Вугільна галузь. Основні завдання.

1. Системно зменшувати частку вугілля в енергетичному балансі та скорочувати імпорт з Росії та окупованих територій.

2. Створити прозорий ринок вугілля, зокрема:

3. розробити та ухвалити єдині правила роботи для всіх учасників ринку;

4. посилити антимонопольну політику на ринку вугілля з метою забезпечення конкуренції;

5. забезпечити контроль за відповідністю вугілля екологічним стандартам та врахування показників якості при ціноутворенні.

6. Провести реформування державних вуглевидобувних підприємств через:

7. припинити субсидування підприємств за рахунок держбюджету;

8. завершити приватизацію рентабельних підприємств без ознак монополії;

9. ліквідувати безперспективних, збиткових підприємств з дотриманням вимог щодо пом’якшення екологічних та соціальних наслідків;

10. консервувати збиткових підприємств, які є перспективними, але в пошуку інвесторів.

11. Розробити та запровадити програми соціальної реконверсії окремих регіонів, де планується закриття вуглевидобувних підприємств, з використанням найкращих європейських практик.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Мінрегіонбуд України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України.

 

ЦІЛЬ 5. Енергоефективність. Основні завдання.

1. Імплементувати директиви ЄС у сфері енергоефективності (31, 27, 844) у національне законодавство.

2. Запровадити систему моніторингу споживання енергетичних ресурсів та енергетичного менеджменту в місцевих громадах та будівлях державної форми власності.

3. Удосконалити механізми ЕСКО і ДПП для здійснення глибокої енергомодернізації в житлових і нежитлових будівлях.

4. Забезпечити доступний, безперервний та достатній фінансовий ресурс для реалізації енергоефективних проектів в індивідуальних та багатоквартирних будинках. Скеровувати частину ренти від видобутку викопних палив на фінансування програм енергоефективності в країні.

5. Забезпечити регулярне інформування управителями співвласників будинків про їх реальний стан та питоме енергоспоживання, для того щоб вони могли ухвалювати ефективні рішення з енергомодернізації.

6. Завершити реформу в житловому та комунальному господарстві через впровадження і критичне осмислення положень законів енергоефективного пакета («Про комерційний облік», «Про енергоефективність будівель», «Про житлово-комунальні послуги», «Про Фонд енергоефективності»), зокрема:

- провести прозорі конкурси та визначити управителів для будинків, які не створили ОСББ і не обрали управителя самостійно;

- здійснити списання з балансу багатоквартирних будинків органами державної влади і місцевого самоврядування;

-  припинити практику виділення бюджетних коштів на ремонт житлового фонду без співфінансування співвласників.

8. Стимулювати встановлення систем регулювання споживання тепла (індивідуальні теплові пункти і подібні системи) в будівлях з централізованим опаленням.

9. Впровадити виплати субсидій для вразливих споживачів у грошовій формі. Розробити механізми заохочення субсидіантів впроваджувати енергоефективні заходи

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Мінрегіонбуд України, Міністерство соціальної політики України.