ДОРОЖНЯ КАРТА

Економічний напрямок

2019-2023 рр.

ПОДАТКОВА ТА БЮДЖЕТНА РЕФОРМА

Громадські організації, які входять до експертної групи:

• Інститут соціально-економічної трансформації

• Асоціація податкових консультантів

• Інститут податкових реформ

• Аналітичний центр CASE-Ukraine

• Центр розвитку цифрової економіки

• Палата податкових консультатнтів

• Інститут громадянських свобод

 

Проблеми, які має вирішити реформа

Завдяки прогресу в реформуванні податкової сфери адміністрування податків уперше з початку спостережень поступилося місцем ставкам оподаткування в рейтингу перешкод для ведення бізнесу (за даними опитувань підприємств). При цьому номінальне податкове навантаження було істотно скорочено за рахунок зниження ставки ЄСВ до 22%. Також було запроваджено прозорі та захищені від зловживань механізми адміністрування ПДВ й електронний кабінет платника податків; скасовано контроль зв'язку з господарською діяльністю в адмініструванні податку на прибуток підприємств; упорядковано надання податкових роз’яснень та користування ними; нещодавно – значно спрощено користування касовими фіскальними реєстраторами і розпочато роботу із запровадження онлайн-реєстрації фіскальних транзакцій, низку інших позитивних новацій. Одночасно було частково реорганізовано Державну фіскальну службу (ДФС) (насамперед у частині перевірок) та формально скасовано податкову міліцію. Порівняно з 2013–2015 рр. дещо скорочено економічний розмір уряду – відсоток перерозподілу ВВП через публічні фінанси. Запроваджується середньострокове бюджетне планування.

 

Проте проблеми податкової системи все ще залишаються найвагомішими серед перешкод для ведення бізнесу. Глибокі інституційні реформи податкової та митної служби відкладено на невизначений термін, а відповідні концепції, розроблені фахівцями під егідою Мінфіну й ухвалені Кабінетом Міністрів України, – скасовано. Навіть податкова міліція продовжує своє фактичне існування, хоча і в невизначеному статусі. Відсутність справжніх реформ митної та фіскальної служб не дозволяє скоротити обсяги зловживань – контрабанди, порушення митних правил та великомасштабної податкової оптимізації із застосуванням офшорів, які залишаються найбільшими «дірами» в податковій системі після ліквідації більшості «податкових ям», що дозволяли масово ухилятися від ПДВ.

 

Триває боротьба за реформу корпоративного податку – перехід до оподаткування тільки виведеного з бізнесу капіталу (ПнВК), яка є необхідною передумовою глибокого реформування ДФС. Усе ще надмірно важким залишається оподаткування праці, і це заганяє ринок ринок у тінь.

 

Збільшення надходжень внаслідок вдалого реформування ПДВ не було використано для зменшення інших податків, натомість економічний розмір уряду після суттєвого скорочення в 2016 році в наступні два роки неухильно збільшувався і зараз дорівнює середньому за попередні десять років – 44,5%, а такий показник вищий, ніж у Німеччині.

 

Тривають спроби зберегти та розширити можливості для корупції і тиску на бізнес у податковій сфері – з одного боку та створити нові можливості для ухилення від податків і їх оптимізації, зокрема через податкові пільги, – з іншого, а також вихолощення раніше досягнутих успіхів і подальших реформ.

 

На часі – продовження та подальше поглиблення податкової реформи. Після запровадження ПнВК має бути розпочато глибоку реформу («перезавантаження») ДФС. Необхідно затвердити розроблений експертами план та розпочати реформу митної служби, остаточно ліквідувати податкову міліцію й утворити замість неї нову, винятково аналітичну структуру з розслідування великомасштабних економічних

злочинів, яка мала б замінити також відповідні підрозділи інших відомств. Економічне зростання, надходження від приватизації та детінізації економіки, а також усі можливості для скорочення бюджетних та квазібюджетних витрат (зокрема, але не тільки, ефект ProZorro, верифікація соціальних та пенсійних виплат, оптимізація витрат на інші цілі) потрібно використати для поступового скорочення економічного розміру уряду, що дозволить надалі знизити податкове навантаження на заробітну плату.

 

Податки на землю та інше нерухоме майно потребують удосконалення та впорядкування, що дозволить підвищити надходження від них та використати їх для подальшого скорочення податків на працю та доходи – найбільш шкідливих для економічного зростання, за даними ОЕСР.

 

ЦІЛЬ 1. Проста, прозора та передбачувана податкова система, що вимагає

мінімальних затрат часу для розрахунку та сплати податків

1. Запровадити тимчасовий реєстр заборгованості з відшкодування ПДВ, надалі вдосконалювати адміністрування ПДВ. Заборонити скасування контролюючим органом сум податкового кредиту за формальними ознаками, окрім доведеного факту зговору.

2. Удосконалити систему оподаткування землі та нерухомого майна з метою зменшення дискреційності, зробивши його більш cправедливим.

3. Перейти до оподаткування розподіленого прибутку (податок на виведений капітал) з компенсацією втрат бюджету за рахунок зниження неефективних видатків бюджету та вдосконалення оподаткування майна підприємств.

4. Зменшувати податкове навантаження на фонд оплати праці з компенсацією втрат бюджету за рахунок зниження неефективних видатків бюджету, що створить умови для виходу бізнесу з тіні.

5. Впровадити єдиний рахунок для сплати податків (окрім ПДВ) та електронні сервіси (цифрові РРО, електронний реєстр фіскальних чеків, реєстр акцизних марок) з метою здешевлення та спрощення умов ведення бізнесу. Впровадити контроль ланцюжка постачання товарів через електронну систему tax-invoice.

6. Заборонити відкриття кримінальних проваджень до узгодження податкових зобов'язань і фактичної несплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

7. Змінити моделі податкових пільг з ПДВ та місцевих податків і зборів, зменшивши їх кількість. 

8. Удосконалити оподаткування малого бізнесу та спрощену систему оподаткування з метою мінімізації зловживань.

9. Вирівнювати умови ведення бізнесу для «тіньового» та легального ринку оренди землі, зокрема шляхом скорочення різниці в податковому навантаженні.

10. Перенести бази даних ДФС до незалежного дата-центру (ДП).

11. Забезпечити реалізацію мінімальних зобов’язань плану заходів з впровадження BEPS та покращити контроль ТЦО

12. Привести оподаткування надходжень від продажу особистого майна у відповідність до економічної логіки.

13. Виключити з переліку підакцизних товарів автотранспортні засоби

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

 

ЦІЛЬ 2. Знижено рівень перерозподілу ВВП через публічні фінанси до 37%

для забезпечення швидкого економічного зростання

1. Впровадити фіскальну політику, яка була б спрямована на зниження частки державних видатків ВВП до 37%, а також фіскальні правила, які б обмежували частку перерозподілу ВВП через публічні фінанси.

2. Переглянути статті бюджетних видатків для оптимізації структури, збільшення ефективності та зменшення розміру видатків бюджету 2019–2020 рр.

3. Перейти до середньострокового бюджетного планування. Реформувати бюджетний процес, зокрема вдосконалити програмно-цільовий метод фінансування.

4. Створити систему верифікації отримувачів соціальних виплат та пільг і пенсійних виплат, що дозволить виявити «мертві душі» та призведе до економії держбюджету.

5. Реформувати систему соціального страхування з метою зменшення бюджетних видатків, зокрема скасувати загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, замінити на обов'язкове приватне страхування.

6. Встановити KPI для бюджетних програм, оприлюднювати кошториси усіх бюджетних установ.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України.

 

ЦІЛЬ 3. Державна фіскальна служба сервісна служба, позбавлена

невластивих їй функцій

1. Реформувати Державну фіскальну службу та митницю, зокрема шляхом набору співробітників на відкритих конкурсах, гарантувавши гідні зарплати та автоматизацію процесів.

2. Забезпечити у Митному кодексі принципи і процедури відкриття та функціонування митного режиму вільної митної зони, а також її складових - митних постів і зон митного контролю

3. Забезпечити відкриття деперсоніфікованої інформації з митних баз

4. Ліквідувати податкову міліцію та створити єдиний аналітичний орган з розслідувань економічних злочинів у системі органів виконавчої влади із забороною працювати в новому органі старим співробітникам правоохоронних органів.

5. Моніторити виконання KPI для більш обґрунтованої оцінки діяльності ДФС.

6. Посилити відповідальність держави перед платниками податків за завдані збитки внаслідок дій або бездіяльності.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

 

РЕФОРМА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ ТА ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

Громадські організації, які входять до експертної групи:

• Центр економічних досліджень та прогнозування ФінПульс

• Інститут соціально-економічної трансформації

• Фінансовий клуб

• Інститут громадянських свобод

• Аналітичний центр CASE-Ukraine

 

Проблеми, які має вирішити реформа

Реформування фінансового сектору та пенсійної системи останніми роками було ускладнено низкою чинників. З одного боку, у Парламенті є значні групи впливу, які мають власні інтереси та не зацікавлені в існуванні прозорої і стабільної банківської системи, вільному русі капіталу, прозорому страховому ринку та сучасній пенсійній системі. З іншого боку, є низка прогресивно налаштованих стейкхолдерів, зокрема Національний банк України, Міністерство фінансів України, міжнародні організації, зацікавлених у реформуванні сектору. Через це реформи відбуваються досить повільно та складно.

 

У реформуванні пенсійної системи було зроблено перші кроки: Верховна Рада України ухвалила урядовий проект пенсійної реформи з урахуванням пропозицій експертів РПР. Це сприяло вдосконаленню солідарної системи пенсійного страхування, звільнило її від низки невластивих видатків, забезпечило диференціацію розмірів пенсій залежно від набутого страхового стажу та отриманого заробітку, дозволило запровадити єдині підходи до обчислення пенсій та розпочати процес переходу до кількарівневої пенсійної системи. Але подальше реформування та перехід до трирівневої системи потребує консенсусу представників влади, бізнесу, громадянського суспільства, якого на цей час не досягнуто. Пильної уваги експертів з пенсійного законодавства потребує процес впровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи і системи професійних пенсійних програм для окремих категорій працівників.

 

У реформуванні банківського сектору за останні роки було досягнуто суттєвих успіхів: забезпечено інституційну спроможність та незалежність НБУ, стабільну ситуацію на валютному ринку завдяки політиці гнучкого курсу, виведено з ринку значну кількість неплатоспроможних та «схемних» банків, через які, у тому числі, відбувалося «відмивання» коштів, кредитування пов’язаних осіб та промислових груп, активне залучення депозитів населення з метою виведення їх в офшори на користь власників банку, забезпечено розкриття даних про власників банків та рефінансування банків, удосконалено механізм гарантування вкладів фізичних осіб тощо. Нарешті Верховна Рада ухвалила закони про захист прав кредиторів та про банкрутство фізичних осіб, що значно покращить інвестиційний клімат у країні.

 

Водночас залишається низка проблем, які необхідно врегулювати, зокрема терміново знизити частку держбанків у банківському секторі, врегулювати питання покращення захисту прав кредиторів та споживачів фінансових послуг, спростити процедури об‘єднання та злиття банків, спростити доступ бінесу та громадян до кредитів шляхом використання всього спектру фінансових інструментів тощо.

 

ЦІЛЬ 1. Стабільна та прозора банківська система, яка виконує основні

функції: збереження, накопичення, забезпечення розрахунків в економіці,

фінансове посередництво

1. Підвищити ефективність реалізації активів банків-банкрутів та проблемних активів інших банків, що зробить банківську систему більш стабільною.

2. Посилити захист прав споживачів фінансових послуг, підвищивши відповідальність аудиторів, впровадити оприлюднення НБУ результатів стрес-тестів, підвищити суму гарантування вкладів до 1 млн грн та скасувати повне гарантування вкладів держбанків з 1 січня 2020 року.

3. Врегулювати питання проблемної заборгованості.

4. Стимулювати та контролювати процес спрощення процедур об‘єднання та злиття банків, реєстрації збільшення капіталу, вихід на український ринок.

5. Створити умови для відновлення кредитування та швидкого виведення банків з ринку, впровадити механізм сек'юритизації активів як для банків, так і для клієнтів.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

ЦІЛЬ 2. Лібералізація руху капіталу

1. Забезпечити вільну конвертацію безготівкової гривні, зокрема фінансовий контроль тільки за джерелом коштів та ліквідацію будь-яких зборів для безготівкових операцій.

2. Ліквідувати контроль НБУ за здійсненням операцій з придбання товарів та послуг за кордоном, у першу чергу з країнами OECD.

3. Забезпечити для фізичних осіб можливість будь-яких валютних транзакцій між власними рахунками в межах України.

4. Забезпечити можливості використання іноземної валюти в страховій діяльності та у вексельних розрахунках.

5. Лібералізувати валютні транзакції між торговцями, їхніми клієнтами-резидентами та фондовими біржами.

6. Зняти обмеження на участь нерезидентів у біржових операціях з іноземними цінними паперами, забезпечити можливості участі в біржових операціях іноземним інвестиційним компаніям.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

ЦІЛЬ 3. Прозорий класичний європейський страховий ринок

1. Створити прозорий ринок страхових послуг шляхом ухвалення нового Закону «Про страхування».

2. Запровадити ефективне державне регулювання ринків фінансових послуг.

3. Створити європейську систему захисту прав споживачів, запровадивши систему забезпечення платоспроможності страховиків, включаючи забезпечення прозорості структури власності страховиків, розкриття/оприлюднення інформації в розрізі страхових компаній («брутто-показники»), приведення фінансової та регуляторної звітності до мінімальних європейських вимог, створення механізму виведення з ринку, а також створення системи гарантування у сфері страхування життя.

Рішення приймає: Верховна Рада України.

 

ЦІЛЬ 4. Модернізована багаторівнева пенсійна система

1. Підготувати і реалізувати заходи із збалансування першого рівня пенсійного забезпечення (солідарна система – Пенсійний фонд України).

1.1. Опрацювати шляхи реформування основних засад функціонування Пенсійного фонду України (Концепція, проект закону).

1.2. Перевести систему бухгалтерського обліку ПФУ на міжнародні стандарти фінансової звітності, впровадити обов’язковий щорічний незалежний зовнішній аудит.

1.3. Верифікувати всіх пенсіонерів.

1.4. Визначити доцільність провадження формули прямої залежності розміру нарахованих пенсій від реальних розмірів сплачених внесків.

1.5. Опрацювати питання доцільності підвищення пенсійного віку: обґрунтування віку виходу на пенсію, тривалість запуску, розрахунку економічного ефекту. Опрацювати механізм трансформації.

1.6. Опрацювати можливість запровадження нової моделі солідарної системи (зокрема, моделі з єдиною мінімальною пенсією для всіх, а всі спеціальні окремі доплати, наприклад для держслужбовців, не з бюджету солідарної системи, а з окремих джерел фінансування).

1.7. Опрацювати питання вдосконалення і недоцільності скасування механізму відшкодування ПФУ виплачених пільгових пенсій від роботодавців за своїх працівників (за частково зароблені в минулі періоди права) у трансформаційний період переходу до професійної пенсійної програми для всіх працівників шкідливих професій (списки №1, 2).

1.8. Переглянути списки шкідливих професій.

2. Запровадити другий рівень пенсійного забезпечення – загальнообов’язкову накопичувальну систему пенсійного страхування за низки умов:

а) непідвищення навантаження на фонд оплати праці;

б) запровадження належного державного регулювання ринку фінансових послуг;

в) запровадження інституту фінансового омбудсмена.

3. Стимулювати розвиток третього рівня пенсійного забезпечення – добровільної накопичувальної системи пенсійного страхування. Активізувати накопичення фізособами на пенсію шляхом запровадження відповідних змін у законодавстві (Податковому кодексі України) та створення стимулів для юридичних і фізичних осіб.

4. Розвивати недержавне пенсійне забезпечення. Імплементувати Директиву ЄС №41 у законодавство про недержавні пенсійні фонди (вимоги до корпоративного управління, оприлюднення інформації, інституціональної спроможності регулятора тощо).

5. Узгодити основні засади функціонування і процес запровадження професійної пенсійної програми для окремих категорій працівників, які того потребують (наприклад, у зв’язку з підвищеною зношеністю організму працівникам шкідливих професій (так звані списки №1, 2); тим, кому раніше держава гарантувала дострокову пенсію за вислугою років у зв’язку із специфікою умов праці; держслужбовцям у зв’язку з підвищенням престижності професій тощо). Необхідно визначити оптимальний достроковий пенсійний вік у професійній системі або опрацювати можливість вибору віку виходу на пенсію самим отримувачем. Накопичувальна професійна система запроваджується після початку успішного функціонування другого рівня на базі новостворених інституційних елементів загальнообов’язкової накопичувальної системи.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

 

ЦІЛЬ 5. Ринок капіталу, корисний для людей, компаній та економіки

1. Доопрацювати законодавство про похідні фінансові інструменти (деривативи).

2. Запровадити індивідуальні пенсійні та інвестиційні рахунки.

3. Розробити програму інтеграції українського ринку капіталу із світовими розвинутими ринками.

4. Запровадити ринок комерційних цінних парерів

Рішення приймає: Верховна Рада України, Національний банк України.

 

РЕФОРМА ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ

Громадські організації, які входять до експертної групи:

● Асоціація «Енергоефективні міста України»

● Асоціація з енергоефективності та енергозбереження

● Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку

 

Проблеми, які має вирішити реформа

Основним документом, що визначає стратегічні цілі в енергетиці, є Енергетична стратегія України до 2035 року. Основоположними діями, котрі визначать успіх цієї стратегії, мають стати, зокрема ті, які вирішать наступні проблеми.

 

Залежність від імпорту енергоресурсів. Сьогодні з огляду на дефіцит первинних енергоресурсів Україна залежна від їх імпорту. У 2018 році продовжується постачання природного газу з ЄС (понад 40% від загального обсягу внутрішнього споживання) для роботи ТКЕ та забезпечення потреб населення й інших споживачів. Імпорт вугілля відбувається переважно з РФ (60% усього імпорту) для роботи ТЕС і ТЕЦ у складі енергогенеруючих компаній. Залишається абсолютна залежність від імпорту ядерного палива, хоча досягнуто конкуренції між двома постачальниками, що позитивно вплинуло на стабільність постачання палива для атомної генерації, яка становить понад 50% в усьому енергоміксі на ринку електроенергії.

 

Висока монополізація енергетичних ринків. Незважаючи на поступове реформування ринків природного газу та електроенергії й ухвалення відповідних законів згідно з вимогами Третього енергетичного пакета ЄС, в Україні досі зберігається монополія приватних фінансово-промислових груп, зокрема через вертикально інтегровані структури енергетичних холдингів, яким одночасно підконтрольні компанії в різних секторах ПЕК. Газорозподільні компанії (облгази), які користуються державними мережами на правах господарського відання, та майже всі

електророзподільні компанії (обленерго) перебувають у приватній власності. Відсутність альтернатив обласним компаніям для побутових споживачів практично обмежує право вибору постачальника електроенергії та природного газу. На ринках склалися умови (перехідний період, або «недореформа»), які не стимулюють учасників до конкуренції. У сфері теплопостачання також зберігається монополія місцевих теплокомунальних підприємств, які не зацікавлені надавати доступ до мереж, що перебувають у їх користуванні/власності, іншим постачальникам. При цьому централізовані теплові мережі зношені до 80%.

 

Слабка координація ключових відомств. Долученими до формування та реалізації політики у сферах енергетики та комунальних послуг є одночасно декілька ЦОВВ. За відсутності надвідомчої пріоритизації політики у цих сферах, а також належної координації планування і дій різних ЦОВВ, рішення, які розробляються й ухвалюються, доволі часто суперечать одне одному та врешті-решт не дозволяють досягнути результатів для ефективного функціонування та розвитку енергетики. Водночас досвід ЄС показує необхідність узгодження кліматичної та енергетичної політики.

 

Низький рівень реалізації політики енергоефективності. Державна політика у сфері енергоефективності відіграє ключову роль у вирішенні питань енергетичної залежності країни, сталого розвитку економіки та забезпечення комфортного життя громадян. Енергоємність ВВП України втричі вища за показник по Євросоюзу, при цьому найбільший потенціал енергозбереження – у будівлях та промисловому секторі – залишається нерозкритим. Енергетичною стратегією України до 2035 року, Національним планом дій з енергоефективності до 2020 року та іншими документами заплановано підвищення рівня енергоефективності в усіх секторах економіки. У 2016–2017 рр. відбувся великий прогрес на законодавчому рівні: були ухвалені закони «Про комерційний облік комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність будівель», «Про Фонд енергоефективності», «Про житлово-комунальні послуги», які мали б допомогти покращити ситуацію. Водночас станом на серпень 2018 року жоден з перелічених законів фактично не запрацював, і реформа сектору залишається лише на папері.

 

Низька поінформованість населення і органів місцевого самоврядування щодо впровадження нових законодавчих та регуляторних актів. Успішне виконання енергетичної реформи залежить також від рівня розуміння Стратегія реформування енергетичного сектору в Україні має бути спрямована на впровадження таких загальних принципів і цілей:

- Забезпечення споживачів доступними енергетичними ресурсами і комунальними послугами з дотриманням принципів енергоефективності та мінімізації шкідливого впливу на довкілля.

- Впровадження конкурентних енергетичних ринків з відкритим доступом та подальшою інтеграцією до загальноєвропейських ринків.

- Прозоре функціонування енергетики, включаючи видобувні та інші галузі.

- Формування цін на енергетичних ринках балансом попиту та пропозиції з відходом від бюджетного дотування та інших механізмів субсидування (у тому числі іншими учасниками ринку).

- Узгодженість політик ЦОВВ між собою із стратегічними документами галузі, зокрема щодо зміни клімату та енергетики.

- Збільшення обсягів видобутку та виробництва власних енергоресурсів з дотриманням пріоритетності розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) задля посилення енергетичної незалежності країни. Названі загальні принципи і цілі досягаються через виконання цілей і завдань у кожному секторі енергетики.

 

ЦІЛЬ 1. Газова сфера. Основні завдання.

1. Забезпечити повноцінну роботу ринку природного газу відповідно до Закону «Про ринок природного газу» шляхом:

2. впровадити ринок добового балансування в газотранспортній системі України;

3. реструктуризувати НАК «Нафтогаз» з метою виконання вимог анбандлінгу та, відповідно, розділити діяльність з транспортування та зберігання природного газу.

4. Забезпечити доступність та відкритість інформації про стан ринку природного газу для споживачів та учасників ринку.

5. Впровадити заходи з посилення конкуренції та спрощення доступу у сфері газовидобутку з метою збільшення обсягів газу власного видобутку для потреб внутрішнього ринку.

6. Забезпечити повний облік природного газу і виставлення рахунків на основі даних споживання, максимально наближеного до споживача.

7. Скоротити обсяги втрат природного газу в розподільних мережах.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 2. Електроенергетика. Основні завдання.

1. Завершити реформування ринку електроенергії відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії» шляхом:

2. впровадити всі сегменти ринку: ринку двосторонніх договорів, ринку на добу наперед, внутрішьодобового ринку та ринку допоміжних послуг;

3. провести корпоратизацію НЕК «Укренерго», сертифікації оператора системи передачі (ОСП), анбандлінгу через передачу активів НАЕК «Енергоатом» та Укргідроенерго від Міненерговугілля до інших ЦОВВ;

4. набути ОСП членства в Європейській мережі операторів системи передачі ENSO-E.

5. Поставити на порядок денний питання відкриття внутрішнього ринку для імпорту електроенергії, зокрема, за рахунок будівництва вставок постійного струму

6. Забезпечити збалансований розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема:

7. розробити та ухвалити національний план дій, який передбачає розвиток ВДЕ на період до 2030 року, з переглядом цілей у 2023 році, враховуючи аспекти зміни клімату відповідно до практики країн ЄС;

8. ухвалити механізм стимулювання (система аукціонів) впровадження об’єктів ВДЕ з метою довгострокового розвитку для збільшення частки ВДЕ;

9. законодавчо стимулювати розвиток розосереджених об’єктів генерації малої потужності на місцевому рівні через підтримку  енергокооперативів, розробку та впровадження цільових фінансових програм.

10. Стимулювати енергогенеруючі підприємства до зменшення забруднення довкілля шляхом перегляду ставки вуглецевого податку (податок на викиди вуглекислого газу) з наближенням до європейських ставок.

11. Визначити стратегію майбутнього розвитку атомної енергетики в Україні.

12. Впровадити заходи зі стимулювання модернізації електричних мереж, дотримуючись принципу балансування інтересів споживача та надавача послуг.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України,

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Мінрегіонбуд України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 3. Теплова енергетика. Основні завдання.

1. Створити передумови для впровадження конкурентного ринку теплової енергії:

2. забезпечити 100% облік теплової енергії на всьому ланцюжку від генерації до споживання;

3. впровадити систему регулювання обсягів споживання теплової енергії на рівні будинків;

4. визначити критерії для систем теплопостачання з розмежування діяльності з виробництва і транспортування теплової енергії, враховуючи інтереси споживачів (ціна) та скорочення обсягу первинної енергії в таких системах (енергоефективність, екологія);

5. відкрити доступ нових учасників ринку до мереж теплопостачання.

6. Встановити мінімальний період перегляду ціни на основний вид палива (природний газ) для теплогенеруючих підприємств з метою забезпечення прогнозованості тарифної політики ТКЕ.

7. Запровадити механізм ціноутворення на теплову енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, через редукціони.

8. Забезпечити відкритий доступ до детальної структури та обґрунтування статей витрат тарифів на теплопостачальників усіх рівнів.

9. Створити умови для стимулювання утилізації скидного тепла підприємств та розвитку об’єктів комбінованого виробництва (когенерації) теплової та електричної енергії, що використовують ВДЕ.

10. Стимулювати довгострокове планування схем теплопостачання населених пунктів.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Мінрегіонбуд України, НКРЕКП.

 

ЦІЛЬ 4. Вугільна галузь. Основні завдання.

1. Системно зменшувати частку вугілля в енергетичному балансі та скорочувати імпорт з Росії та окупованих територій.

2. Створити прозорий ринок вугілля, зокрема:

3. розробити та ухвалити єдині правила роботи для всіх учасників ринку;

4. посилити антимонопольну політику на ринку вугілля з метою забезпечення конкуренції;

5. забезпечити контроль за відповідністю вугілля екологічним стандартам та врахування показників якості при ціноутворенні.

6. Провести реформування державних вуглевидобувних підприємств через:

7. припинити субсидування підприємств за рахунок держбюджету;

8. завершити приватизацію рентабельних підприємств без ознак монополії;

9. ліквідувати безперспективних, збиткових підприємств з дотриманням вимог щодо пом’якшення екологічних та соціальних наслідків;

10. консервувати збиткових підприємств, які є перспективними, але в пошуку інвесторів.

11. Розробити та запровадити програми соціальної реконверсії окремих регіонів, де планується закриття вуглевидобувних підприємств, з використанням найкращих європейських практик.

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Мінрегіонбуд України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України.

 

ЦІЛЬ 5. Енергоефективність. Основні завдання.

1. Імплементувати директиви ЄС у сфері енергоефективності (31, 27, 844) у національне законодавство.

2. Запровадити систему моніторингу споживання енергетичних ресурсів та енергетичного менеджменту в місцевих громадах та будівлях державної форми власності.

3. Удосконалити механізми ЕСКО і ДПП для здійснення глибокої енергомодернізації в житлових і нежитлових будівлях.

4. Забезпечити доступний, безперервний та достатній фінансовий ресурс для реалізації енергоефективних проектів в індивідуальних та багатоквартирних будинках. Скеровувати частину ренти від видобутку викопних палив на фінансування програм енергоефективності в країні.

5. Забезпечити регулярне інформування управителями співвласників будинків про їх реальний стан та питоме енергоспоживання, для того щоб вони могли ухвалювати ефективні рішення з енергомодернізації.

6. Завершити реформу в житловому та комунальному господарстві через впровадження і критичне осмислення положень законів енергоефективного пакета («Про комерційний облік», «Про енергоефективність будівель», «Про житлово-комунальні послуги», «Про Фонд енергоефективності»), зокрема:

- провести прозорі конкурси та визначити управителів для будинків, які не створили ОСББ і не обрали управителя самостійно;

- здійснити списання з балансу багатоквартирних будинків органами державної влади і місцевого самоврядування;

-  припинити практику виділення бюджетних коштів на ремонт житлового фонду без співфінансування співвласників.

8. Стимулювати встановлення систем регулювання споживання тепла (індивідуальні теплові пункти і подібні системи) в будівлях з централізованим опаленням.

9. Впровадити виплати субсидій для вразливих споживачів у грошовій формі. Розробити механізми заохочення субсидіантів впроваджувати енергоефективні заходи

Рішення приймає: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Відповідальні ЦОВВ: Мінрегіонбуд України, Міністерство соціальної політики України.