Спільна позиція аналітичних центрів щодо ситуації на ринку газу

Ринок газу вимагає невідкладного вирішення проблем — втім виключно ринковими механізмами

 

Минулого року було завершено багато очікуваних роками реформ. Найуспішнішою стало відкриття роздрібного ринку газу, де споживачі отримали змогу обрати своїх постачальників. Великим кроком стало завершення анбандлінгу — відокремлення оператора транспортування газу від інших функцій. Зараз активно розвивається сервіс зберігання газу, зростає довіра до послуг українського оператора з транспортування газу з боку європейських компаній. Вдосконалюється також регулювання — зокрема, правила з балансування та розподілу потужностей відповідно до кодексів мереж ЄС. Рівень зарегульованості та державного контролю газового ринку зменшився.

 

Реформа газового ринку демонструє, що Україна має достатньо спроможності здійснювати якісні зміни для розвитку економіки і відповідно до європейських правил. Українці відразу ж відчули позитивні результати відкриття ринку — з'явилося понад 50 постачальників природного газу, ціна яких відрізняється на 40%, і споживачі мають змогу обрати найкращі для себе умови уже зараз. Десятки незалежних компаній інвестували кошти для створення запасів газу та кращих продуктів для українських споживачів. Основним завдання держави є продовжувати розвивати роздрібний ринок та вільну конкуренцію між його учасниками

 

У той же час, останніми днями представниками Уряду пропонується повернення до державного регулювання тарифів на газ. Такі заходи є контрпродуктивними, вони дискредитують ринок газу, знищуючи конкуренцію на ньому і дають можливість для появи монопольної змови. Їх реалізація спричинить необґрунтоване зростання цін, конфлікт із міжнародними партнерами тощо.

 

Очевидно, що вразливі споживачі повинні бути захищені від високих цін на енергоносії, але найбільш ефективним механізмом захисту, згідно світового досвіду, вважається використання адресних субсидій і фінансових виплат, а не встановлення граничних цін. 

 

Разом із тим, варто зауважити, що сьогодні на роздрібному газовому ринку існує ряд проблем, які вимагають негайного втручання:

 

1. Незавершений фактичний анбандлінг операторів розподільчих мереж (далі — ГРМ) та постачальників природного газу. У більшості випадків облгаззбути (постачальники) є дочірніми компаніями облгазів (операторів розподільчих мереж). Це дозволяє їм чинити тиск і протидію споживачам, які змінили чи мають намір змінити постачальника газу. Зокрема: а) відключення від газопостачання під різними надуманими приводами — витік природного газу, відхиленнями від проекту, порушеннями в роботі лічильника газу, непроходження технічного обслуговування тощо, б) повернення клієнта до попереднього постачальника без його згоди, в) присвоєння кількох ЕІС-кодів одному і тому ж споживачу, г) завищення обсягів споживання. З відповідними скаргами громадяни неодноразово зверталися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

  • 2. Непрозорість формування тарифу за розподіл природного газу. Варто зауважити, що контроль за діяльністю природних монополістів, якими є облгази, здійснює НКРЕКП. Протягом 2020-го року тариф на розподіл природного газу підвищувався тричі, однак ні оператори ГРМ, ні органи державної влади не донесли до членів територіальної громади інформації про потребу у підвищенні цих тарифів. Необхідним елементом для формування справедливого тарифу на розподіл є інформація про стан мереж, яка сьогодні не є публічною доступною. 
  • 3. Непрозорі додаткові нарахування в платіжках споживачів внаслідок застосування «температурних коефіцієнтів». Не зважаючи на рішення НКРЕКП та Антимонопольного комітету України, група облгазів продовжує застосовувати температурні коефіцієнти, а постачальники - виставляти їх до оплати споживачам. До вирішення питання по суті у Верховному Суді України українці залишаються заручниками ситуації.
  • 4. Відсутність повного обліку природного газу та механізму забезпечення цього обліку. 
  • 5. Накопичення боргів облгазів перед оператором газотранспортної системи за негативні небаланси.
  • 6. Невмотивована вартість реконструкцій та підключень, затримки з підключеннями.
  • 7. Відсутність реформи сфери теплопостачання, у результаті чого не можливо запровадити ринок газу для теплопостачальних організацій.
  • 8. Відсутність доступу до газу власного видобутку для потреб населення на біржевих майданчиках, які є ефективним засобом формування нижчої ринкової ціни.
  •  

    Більшість із цих питань вимагають узгодженої позиції як регулятора, так і Уряду та Парламенту. Затягування із прийняттям відповідних рішень призведуть до суттєвого погіршення і ускладнення ситуації, що склалась.

     

    Тож на сьогодні головною задачею Уряду є не відступитися від обраного шляху, не змінювати вчергове правила роботи на ринку, а для вирішення існуючих проблем притримуватися перевірених механізмів, схвалених міжнародною та українською експертними спільнотами. Серед них посилення конкуренції та обізнаності споживачів, спрощення процедур зміни постачальників, адресність субсидій та масштабна підтримка впровадження заходів енергоефективності. Також вкрай важливим є зобов'язати газопостачальні компанії публікувати детальну та аудитовану інформацію щодо складових тарифу, що дасть змогу відновити довіру суспільства до справедливості його формування. 

     

    Ми закликаємо народних депутатів та представників Кабінету міністрів провести публічну дискусію за участі експертів з питань енергетичного сектору та економістів, в результаті якої буде визначено оптимальний шлях вирішення наявних проблем.



    Економічна експертна платформа

     

    Асоціація енергоефективних міст України

     

    Аналітичной центр DiXi Grouр

     

    Громадянська мережа ОПОРА

     

    Центр економічної стратегії

     

    Інститут соціально-економічної трансформації